baner vstup 2020

Моя хата Не скраю, або Реагуємо на ознаки насильства

Опубліковано: Четвер, 14 травня 2020

nasilstvo 01

Дитинство є неповторним періодом фізичного, психічного, емоційного й духовного розвитку. Насильство, дитяча праця, небезпечні продукти харчування та шкідливий вплив довкілля порушують права дітей і можуть мати незворотні наслідки, впливати на все життя людини та навіть на життя наступних поколінь.

Порушення прав дитини впливає на все життя

Що більше несприятливих вражень у дитинстві та підлітковому віці, то більшою є ймовірність затримок розвитку та проблем зі здоров’ям надалі, включаючи серцеві захворювання, діабет, зловживання психоактивними речовинами та депресією. І навпаки, чуйні взаємини між дорослими та дитиною, підтримка, встановлені на ранніх етапах її життя, можуть долати негативні наслідки тяжкого стресу.

Види насильства відповідно до найбільш імовірного віку появи

Жорстоке поводження з дітьми: 5 – 17 років
Булінг: 5 - 18+ років
Насильство серед молоді: 10 - 18+ років
Сексуальне насильство: до 5 - 18+ років
Емоційне та психологічне насильство, присутність у ситуаціях насильства: до 5 - 18+ років

nasilstvo 02

Ознаки жорстокого поводження з дитиною підліткового віку

Дитина має виснажений вигляд та проблеми зі сном. У поведінці помітна ізоляція, маніпулювання іншими дітьми, суперечливе поводження, а також неадекватні харчові вподобання (вживання недоїдків, листя, крейди, комах тощо). Вдаються до булінгу чи навпаки переслідувані однолітками. Мають низьку самооцінку й відповідні ризики, з цим пов’язані (заподіяння собі шкоди, зловживання психоактивними речовинами тощо). Спостерігається відраза, сором, провина, недовіра, амбівалентні почуття до дорослих; надмірно сексуалізована поведінка; несформованість соціальних ролей і своєї ролі в родині, почуття власної непотрібності. У поведінковій сфері — спроби суїциду, реалізоване чи нереалізоване бажання облишити власну домівку; занурення в шкільну роботу як спроба втечі з домашнього життя; погіршення успішності. Агресивне поводження, уникання тілесної та емоційної інтимності, непослідовність і суперечливість у діях.

Найголовніший принцип допомоги постраждалим від насильства

Постраждалі від насильства ніколи не бувають «винними» у його вчиненні. Вони не можуть його «спровокувати», «викликати» чи «зумовити». Винен та мусить відповідати завжди і тільки кривдник.

Це означає, що спеціалісти, які працюють із постраждалими від насильства дітьми та молоддю, повинні підтримувати їх, уникаючи стигматизації, звинувачення або применшення сили чи значення того, що сталося. Потрібно завжди віддавати перевагу не репутації кривдників (як осіб, так і установ/організацій), а благополуччю дитини. Усі вповноважені особи — фахівці, які взаємодіють з дітьми і підлітками, — незалежно від галузі повинні розуміти свою відповідальність за виявлення насильства та реагування на нього.

nasilstvo 03

Способи виявлення насильства

♦ Проаналізуйте поведінку дитини.
♦ Поспілкуйтеся з нею.
♦ Зафіксуйте інформацію.
♦ Опитайте батьків, піклувальників, родичів, викладачів, сусідів та інших близьких.
♦ Вивчіть історію життя дитини, документацію та інші джерела інформації.

Коли ви аналізуєте поведінку:

Уникайте зашвидких суджень, оцінок і висновків, що ґрунтуються на перших враженнях. Основну увагу приділіть виявленню та фіксації тих чи тих ознак, що можуть свідчити про насильство.

Уважно спостерігайте за поведінкою. Варто враховувати, що дитина заради виправдання батьків, піклувальників, інших осіб може применшувати ступінь насильства з їхнього боку, а також свої страждання. Окрім того, вона може виявляти байдужість до факту насильства і здаватися заляканою, присоромленою. Під час бесіди/опитування може заплющувати очі або уникати зорового контакту з фахівцем, здригатися, коли відчиняються двері або хтось входить до приміщення.

Уважно спостерігайте за поведінкою осіб, які перебувають на місці інциденту (або супроводжують дитину). Якщо дорослий член сім’ї або піклувальник є винуватцем насильства, то найчастіше він не полишає дитину наодинці з фахівцем, наполягає на своїй присутності під час бесіди з нею, може тримати її за руку і не відходити ні на крок, відповідати на запитання, поставлені дитині, а не йому. Зазвичай дитина навіть не намагається відповісти сама.

Коли ви спілкуєтеся:

Оцініть рівень розвитку дитини. Від того, чи відповідають ваші запитання інтелектуальному рівню дитини та її життєвому досвіду, багато в чому залежить успіх бесіди.

Якомога більше підтримуйте дитину. Підбадьорюйте її та будьте терплячими, адже він/вона перебуває в стресовому стані. Не забувайте, що діти в уразливому стані демонструють свої переживання і побоювання через поведінку — надчутливу, замкнуту, агресивну тощо.

Допоможіть дітям висловити їхні відчуття, говоріть про власні переживання, зрозумійте почуття дитини. Пам’ятайте, є постраждалі, які або не виявляють емоцій, або поводяться зухвало й агресивно, викликаючи відразу до себе (особливо це може стосуватися дітей, які зазнали сексуального насильства).

Зверніть увагу на спроби щось приховати. Через низку причин, серед яких найважливішими є страх, недовіра до дорослих і сором, дитина може замовчувати факти, пом’якшувати їх або не знати, що зазнала насильства. Так відбувається ще й тому, що вона може насправді любити своїх кривдників, незважаючи на жорстоке поводження.

Намагайтеся отримати якомога більше інформації. Під час спонтанної розповіді дитини постійно тримайте у фокусі, що потрібно терпляче вислухати саме її інтерпретацію подій.

Як правильно вибудувати бесіду з підлітком

1. Поясніть, що немає нічого страшного в тому, що вона не знає відповіді на те чи інше запитання; вона не повинна відчувати за це провину.
2. Запропонуйте їй перепитати те, що незрозуміло, або пояснити, що ви мали на увазі.
3. Поясніть, що ви можете повторювати запитання для того, щоб краще зрозуміти її думку (а не через те, що ви їй не довіряєте).
4. Скажіть дитині, що вона має виправити вас, якщо ви сказали щось не так, або неправильно зрозуміли її слова.
5. Спілкуйтеся так, нібито вперше чуєте про ситуацію, яка трапилася: більше слухайте, не закінчуйте відповіді за неї, співчувайте.
6. Дозвольте описувати те, що сталося, її власною мовою, адже підліток може не вміти висловлюватися по-іншому.

Коли дитина розповідає вам про насильство або ви розпитуєте її про факти:

Ставтеся до дитини серйозно. Покажіть, що ви їй повністю вірите і що в разі, коли насильство мало місце, вона не винна в тому, що сталося.

Запитуйте якомога м’якше. Наприклад: «Чи правильно я розумію, що тобі зробили боляче? Розкажи, будь ласка, як це сталося. Покажи, де в тебе болить/боліло?».

Залишайтеся спокійними, попри те, що саме, якими словами розповідає дитина, адже вона може застосовувати нецензурні вирази та жаргонізми, які чує від дорослих.

У жодному разі не переривайте розповідь, щоб виправити щось або зробити зауваження.

Заспокойте та підтримайте, наприклад: «Добре, що ти мені це сказала(-в). Ти правильно зробила(-в)»; «Ти в цьому не винна (не винний)»; «Така ситуація трапляється і з іншими дітьми»; «Можливо, ти вважаєш, що це секрет? Але бувають такі секрети, які не потрібно тримати в собі. Це секрети про те, що тобі зробили погано. Ми вже допомогли іншим дітям у схожих ситуаціях. Допоможемо й тобі, але для цього нам потрібно знати, що сталося»; «Не дратуйся, якщо цю історію потрібно буде переказати ще раз іншій людині, яка теж буде допомагати, бо дуже важливо, щоб вона почула її саме від тебе».

Терпляче відповідайте на запитання, намагайтеся розвіяти тривоги, особливо про факт звернення по допомогу. Стежте за тим, щоб не давати обіцянок, яких не можете дотриматися, наприклад: «Твоя мама не засмутиться» або «Тому, хто тебе скривдив, нічого не буде»; «Тебе більше ніколи не скривдять».

Як підтримати постраждалу дитину?

Ви можете запропонувати дуже просту і пряму підтримку, яка, проте буде неоціненною для постраждалого від насильства:
Дати інформацію та контакти про установи, які можуть запропонувати допомогу.
Організувати підтримку однолітків.
З’ясувати, чи потрібна матеріальна допомога (одяг, навчальне приладдя), та надати її.
Знайти безпечне місце для обіду чи виконання домашніх завдань.
Переконатися, що підліток не почувається ізольованою або самотньою, а запропонована підтримка є тактовною і не виключає дитину з колективу.
Запитати дитину, якої ще допомоги вона потребує.

Це дуже важливо!

Незалежно від ситуації насильства, дитина може мати проблеми зі здоров’ям і потребувати медичної і психологічної (а в деяких випадках — і психіатричної) допомоги. Через особливі потреби дітей украй важливо надати медичну і психологічну допомогу якомога швидше після виявлення факту насильства або жорстокого поводження.

Окрім того, коли ви визначаєте потреби постраждалої дитини, звертайте увагу на інших дітей, які живуть у сім’ї, а також на батьків (людей, які їх замінюють), котрі можуть бути особами й причетними до насильства, і постраждалими від нього (наприклад, насильство чинить чоловік: над дитиною/дітьми, дружиною та іншими членами родини, як-от бабусею, що живе разом із ними).

Корисні контакти:
Гаряча лінія інформаційно довідкової Міністерства внутрішніх справ України (044) 256 03 33 (цілодобово).
Національна поліція 102 (цілодобово).

Психолог колежду Вікторія Жакун

Перегляди: 84

 baner tdatu  monBaner  baner dist navch  baner npc  baner biblioteka  baner el biblio    

baner nmc     baner uonoda     baner djerela     baner ugl     baner testuvannya