uken
Open menu

jakun v

Практичний психолог коледжу

Харитонова Олена Анатоліївна

Освіта: вища, магістратура.
У 2018 році закінчила Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б. Хмельницького, факультет психології.

Спеціальність «Психологія»

Головною метою діяльності психологічної служби є сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, охорони психічного здоров’я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти.

Основними напрямами діяльності психологічної служби є:

1. Діагностика - виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;
2. Профілактика - своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;
3. Корекція - усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки;
4. Навчальна діяльність - форма активного співробітництва, направлена на удосконалення, розвиток, формування особистості;
5. Консультування - багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;
6. Зв’язки з громадськістю - діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;
7. Просвіта - формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

 
Відповіді на найчастіші запитання:

Як отримати психологічну допомогу у межах коледжу?
1. Зверніться до психолога особисто. Кабінет психолога знаходиться на третьому поверсі аудиторія 154. Режим роботи: вівторок, середа, п'ятниця з 8.00 до 16.00. Понеділок, четвер робота в гуртожитку №3 з 14.00 до 21.00.
2. Зателефонуйте. Контактний номер телефону +380 951258965.
3. Напишіть. Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Що казати?
Крок 1. Повідомте психологу про бажання прийти на психологічну консультацію і вкажіть тему вашого звернення (у декількох словах, про що буде йти мова).
Крок 2. Разом з психологом визначте зручний для консультації час та місце (Одна консультація триває до 1 год., і проходить у кабінеті психолога або онлайн (при потребі).

З якими проблемами я можу звертатися?
Орієнтовний перелік запитів, якщо Ви - студент: труднощі у навчанні, відсутність мотивації до навчання, тривожність перед виступами чи іспитами, загальна тривожність, невпевненість у собі, проблеми у взаємовідносинах «студент – студент», «студент– група», «студент – викладач», «діти-батьки», адаптація до нових умов навчання, самовдосконалення, дослідження себе, професійне самовизначення, булінг, суїцидальні роздуми, тощо.
Орієнтовний перелік запитів, якщо Ви - викладач: адаптація до нових умов праці, психологічні особливості роботи куратора групи, відсутність мотивації до роботи, роздратованість, синдром «емоційного вигорання», труднощі у спілкуванні зі студентами, колегами тощо..

 

Якщо у Вас є сумніви чи звертатися до психолога...

До науки психології та психологів зокрема подекуди ставляться зі скептицизмом та не завжди сприймають серйозно. Звідси формується багато міфів навколо цієї професії.

У цивілізованих країнах цілком нормально і навіть престижно лікуватися у психіатра, консультуватися з психологом, роками відвідувати психотерапевта. Це свідчить про свідоме здорове ставлення до свого життя. В Україні, попри деякі зрушення, у свідомості пересічного громадянина все ще існує плутанина відносно різних спеціалістів, панує нерозуміння щодо тієї допомоги, яку кожен із них надає, а сфера душевних проблем оповита численними міфами, упередженнями та страхами.

Головний міф: Психіатри, психологи, психотерапевти — це «однакові» спеціалісти, які працюють із «хворими».

Насправді: Це геть різні фахівці, хоча й усі опікуються психікою людини.

Психіатр — це лікар з вищою медичною освітою, який здійснює діагностику, лікування й профілактику хвороб чи розладів, що пов’язані з порушенням психічної діяльності. Люди, яким надається психіатрична допомога, це пацієнти. Психіатр встановлює діагноз та призначає лікарські засоби, що впливають на роботу мозку й організм в цілому.

Практичний психолог — це фахівець, що отримав вищу гуманітарну освіту і не має відношення до медицини. Психолог не призначає ліки. Люди, яким допомагає психолог, називаються клієнтами. Цей спеціаліст обізнаний із загальними закономірностями функціонування людської психіки і надає допомогу у вигляді консультацій, які відбуваються у формі бесіди, дає загальні рекомендації щодо роботи клієнта над собою. Напрямки роботи практичного психолога: особистісні проблеми клієнта, вікові зміни, виховання дітей, подружні та дитячо-батьківські стосунки і будь-що, що стосується емоцій, переживань, відносин з оточуючими, реакцій клієнта на події. Психолог вчить вмінню розслаблятися чи мобілізуватися, долати стрес, керувати гнівом, позитивно ставитись до життя.

Міф 2. Психолог «встановлює діагноз»

Насправді: Допомога психолога – це не лікування, а створення умов, за яких клієнт починає краще розуміти самого себе та самотужки вирішує свої проблеми.

Міф 3. Психологи «лізуть у душу», «докопуються», вивідують найпотаємніше.

Насправді: психологи не примушують до відвертості. Ви розповідаєте спеціалісту лише те, що самі готові озвучити. Для психолога важливішим є не перелік фактів вашого життя, а ваше ставлення до них — оцінки, почуття, відчуття, емоції, думки.

Міф 4. Про те, що людина розповідає психологу, можуть дізнатися інші, безпечніше поговорити з кращою подругою чи вірним другом.

Насправді: у психологів все дуже суворо з конфіденційністю: існує етичний кодекс психолога, а від збереження таємниці клієнта залежать їхня репутація, робота.

Міф 5. Психолог «грузить», «повчає» і «командує».

Насправді: професійний психолог не дає конкретних порад, не виступає експертом вашого життя, вчителем чи порадником, який вказує, як вчиняти. Він може лише запропонувати різні варіанти дій, звернути вашу увагу на певні закономірності, тенденції чи особливості вашої поведінки. Вирішувати лише вам, лише ви самі відповідальні за свої дії і свою долю.

Небезпека: шкідливими є як недовіра до психологів, так і завищені очікування і намагання перекласти на них відповідальність за своє життя.

Міф 6. Навіщо звертатися до психолога, якщо він не може змінити мою сім’ю чи країну, чоловіка або дружину; дати гроші чи роботу, житло, дітей або кращих дітей…

Насправді: звичайно, психолог не змінить обставини вашого життя, але може фахово допомогти змінити ваше ставлення до проблеми, після чого ви самі зможете у той чи інший спосіб владнати своє життя.

Міф 7. Проблема не в мені. Немає сенсу звертатися до психолога, бо проблема в комусь з оточення, хто не готовий (не здатний) змінитися.

Насправді: перед людиною не стоїть завдання «перевиховати» інших (це просто нереально), але завжди можна змінити себе, навчитися бути щасливими саме в цих конкретних умовах. І найчастіше ті, хто поряд, теж починають мимоволі змінюватися.

Міф 8. Кожна людина – психолог, тільки у деяких є диплом, а у деяких немає. Якщо вважати відверті розмови на кухні психологічною допомогою – то може бути…

І, напевно, у бесіді хороших друзів є елементи психологічної роботи. Однак специфіка роботи спеціаліста в тому, що він робить це усвідомлено, більш глибоко розуміє які процеси відбуваються під час взаємодії, а значить – керує цим процесом. У цьому сенсі робота його більш ефективна, професійна.

Міф 9. До психологів звертаються слабкі люди. Сильна людина сама може подолати свої внутрішні негаразди.

Насправді: лише сильні та зрілі люди вчасно звертаються по фахову допомогу. Слабкі тягнуть час, не визнають проблему, ховаються від реальності, втікають у шкідливі звички. Ми ж не говоримо про те, що сильна людина має сама собі вирізати апендицит. Так само і з психологічною, психіатричною і будь-якою іншою допомогою професійних спеціалістів.