Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) увійшла в історію української та європейської літератури як одна з найвідоміших українок.
Сьогодні без неї неможливо уявити українську культуру.
Для нас вона є символом свободи, любові, нескореності.
«Я буду крізь сльози сміятись...» - ці рядочки є дороговказом у житті, які спонукають до відданості й патріотизму, вчать виносливості і жаги до життя.
Поезія Лесі Українки вічно жива у серцях українців.
Вона суцільний роздум про сподівання на краще життя.
Її, без сумніву, можна назвати енциклопедією життя.
НАДІЯ
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Поетеса виступала енергійним борцем за долю українського народу.
Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на арену світової літератури.
Вона вічно жива, в її незламному слові, в її безмежній любові до України, в її високому патріотизмі.
Ми пишаємося тим, що маємо таку витончену українську душу, яка нагадує нам, що любов - найвища цінність на землі.
«Я в серці маю те, що не вмирає!»
Викладач зарубіжної літератури Надія Потапова
